Майстриня з дитинства захоплюється ткацтвом

Створенням гобеленів – тканих килимів-картин з сюжетною чи орнаментальною композицією чернігівка Ганна Вершиніна захопилася під час навчання в Художній школі. Згодом вона закінчила Київський державний інститут декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну ім.М.Бойчука за спеціальністю „художній текстиль”. Нині ця дівчина – відома майстриня, учасниця багатьох виставок, член молодіжної секції Спілки художників України. Вона не уявляє свого життя без цього мистецтва, яке має багатовікову історію та глибокі традиції.

«Килимки з конопель» - модна деталь інтер’єру

- Ткацтво, зокрема, створення гобеленів, – один із найдавніших елементів декоративно-ужиткового мистецтва, - розповідає молода майстриня. - Це ремесло було розповсюджене по всій території України ще за часів Київської Русі. До ткацтва відносять також виготовлення килимових виробів, доріжок, ширм тощо. В наш час гобелени все частіше зустрічаються в інтер’єрах офісів, готелів, житлових приміщень. Вони виконують важливу художньо-естетичну функцію, а також зберігають національну своєрідність.

За словами Ганни Вершинної, прикметною ознакою сучасного гобелена є застосування різноманітних технік та використання поряд із традиційною вовняною пряжею сучасних матеріалів (ниток з конопель, шовку, стебла трав, наприклад, сизаль тощо). Деякі майстри вплітають у свої вироби також і папір, плівку, комп’ютерні диски, навіть насіння дерев. Все це надає гобелену фактурності. В одному виробі можуть поєднуватися щільне та ажурне плетіння, тонкі нитки перемежовуються з товстими. Це створює різноманітну поверхню, гру світла й тіні, глибину простору. Складна фактура поверхні гобелена формує його художній образ.

Сюжети для творчості – на кожному кроці

Ткацтво – дуже трудомістка робота, яка вимагає часу, величезної внутрішньої організації, зосередженості, і, звичайно, натхнення. Втім, для Ганни Вершиніної це захоплення, яке переросло в улюблену професію, постійну творчість, вдосконалення. Дівчина з дитинства цікавилась живописом, аплікацією. Зараз же працює в різних техніках ткацтва (гладке, ворсове, фактурне), займається гобеленовою мініатюрою, печворком, пише олією.

Ганну приваблюють природні мотиви: рослини, дерева, птахи, гори, ліси, зміни в сезонів. Всі вони знайшли відображення в її роботах: „Місячна соната” (2007 р.), „Ніч” (2008 р.), „Над лісом” (2008 р.). Водночас майстриня закликає людей берегти світ, який нас оточує, адже ми самі – його невід’ємна частина („Перший сніг” (2004 р.), „Гори” (2007 р.), „Моя квітка” (2010 р.), Квіти України” (2010 р.)). У своїх роботах вона прагне показати його красу та велич. Також Ганну цікавить тема трипільської культури (VI – III тис. до н. е.) („Трипільська жінка” (2004 р.)). У своїх роботах вона зізнається в любові до рідного міста („Старе місто” (2009 р.), „Мій дім” (2009р.)), дівчину ваблять і романтичні сюжети („Чекаю на тебе” (2007 р.)).

Українське «Поділля» з’явилося на бігборді в США

- Одна з моїх робіт брала участь у виставці, що проходила в США (штат Флорида), щоправда, я сама не була там присутня, - поділилася з нашими читачами майстриня. – Тема звучала так: «Всі різні, але всі єдині». Я намалювала роботу, стилізовану під ткацтво. А натхнення подарував мені український народний килим «Поділля». На картині було зображене велике дерево, під яким зібралися люди різних націй. В Америці фото цієї роботи було збільшене і з’явилося на бігборді.

Моя співрозмовниця відзначає, що в мистецтві гобелену величезне значення мають кольори. У своїх роботах вона використовує зазвичай стриману кольорову гаму. Особливо їй до душі поєднання холодних, сіро-синіх відтінків з вохристими кольорами. Після закінчення навчання в столиці Ганна повернулася до рідного міста, веде студію в одній з громадських організацій, навчає дітей мистецтву ткацтва та живопису.

Біографічна довідка

Ганна Вершиніна народилася 10 квітня 1984 року в м. Чернігів. У 2002 році вона вступила до Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. Михайла Бойчука. Дуже шанує та завдячує своєму творчому наставнику і керівнику Марті Іванівні Базак, яка допомогла пізнати невичерпний, яскравий та різноманітний світ текстилю.

Дівчина брала участь у Всеукраїнських виставках (Київ, Чернігів, Одеса, Харків), Міжнародній виставці міні-текстилю (Херсон), Міжнародній виставці „Embracing our differences 2009” (Флорида, США). Персональна виставка її робіт проходила у приміщенні Фонду ім.Фулбрайта (Київ, 2009).

Вікторія Сидорова

Ганна Вершиніна